Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.10.2016 року у справі №910/29456/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Справа № 910/29456/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційні скарги1. Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", 2. Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Рудченко С.Г.)та рішенняГосподарського суду міста Києва від 01.02.2016 (суддя Усатенко І.В.)у справі№ 910/29456/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"до1. Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", 3. ОСОБА_4, 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком",провизнання недійсним односторонього правочину,за участю представників:позивачаКоцюба О.В.,відповідача-1Мединський М.М.,відповідача-2Дашо А.Ю., Дудяк Р.А.,третьої особи-1Фурман Р.В.,третьої особи-2не з'явились,третьої особи-3ОСОБА_10,третьої особи-4не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі №910/29456/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016, відмовлено у позові у позові Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснених на підставі одностороннього правочину, на підставі заяви ТОВ "Танк Транс" про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог від 18.02.2015 б/н, а саме: вимог АТ "Дельта банк" до ТОВ "Танк Транс" щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.02.2014 у розмірі 193.864.169,96 грн., та вимог ТОВ "Танк Транс" до АТ "Дельта банк" щодо сплати заборгованості за договором банківського рахунку № 18 від 13.12.2012 на суму 286.246,63 євро та договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009 на суму 7.400.076,71 доларів США.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203, 215, 512, 514, 516, 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, ст. Закону України 23 "Про заставу". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що у АТ "Дельта банк" не виникло жодних зобов'язань перед ТОВ "Танк транс" за договорами банківського рахунку, укладеними із ОСОБА_4 та ТОВ "Інвестком", а тому відсутні підстави для зарахування зустрічних вимог.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач-1 також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 512, 514, 517, 1066 ЦК України, ст. 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положень ст.ст. 1058, 1068, 1071 ЦК України, Інструкції НБУ № 492, ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.12.2010 між ПАТ "Дельта Банк" (банк) та ПАТ "Державний ощадний банк України" (кореспондент) було укладено договір про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л1 (в редакції додаткового договору № 1 від 30.06.2011 та додаткового договору № 2 від 03.01.2012), відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відкрив ПАТ "Державний ощадний банк України" мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" № 16000804033 у валютах згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, а також здійснює його обслуговування.

15.12.2010 між ПАТ "Дельта Банк" (банк) та ПАТ "Державний ощадний банк України" (кореспондент) було укладено договір про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л2 (в редакції додаткового договору № 1 від 30.06.2011 та додаткового договору № 2 від 03.01.2012), відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відкрив ПАТ "Державний ощадний банк України" мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" в українських гривнях (980) згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, а також здійснює його обслуговування.

29.05.2014 між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор) та ТОВ "Танк Транс" (позичальник) було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" зобов'язувався надавати ТОВ "Танк Транс" грошові кошти (далі - Кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1 кредитного договору).

В подальшому до цього договору додатковими договорами № 1 від 31.07.2014, №2 від 12.09.2014 № 3 від 31.12.2014 вносилися зміни.

За умовами Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 (п. 1.1.1, в редакції додаткового договору № 3 від 31.12.2014) надання Кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами), у межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 206.000.000,00 грн., зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі 15% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.07.2015 за умови виконання позичальником умов пп. 3.3.12.7, 3.3.12.8 договору.

Згідно з копіями меморіальних ордерів № 45990765 від 29.05.2014 на суму 101.117.009,96 грн., № 55723504 від 27.06.2014 на суму 14.477.160,00 грн., № 62223145 від 28.07.2014 на суму 29.040.000,00 грн., № 62621126 від 30.07.2014 на суму 49.230.000,00 грн., за період з 30.04.2014 по 28.07.2014 ПАТ "Дельта Банк" надав ТОВ "Танк Транс" Кредит на загальну суму 193.864.169,96 грн.

Відповідно до підпункту 3.3.13.7, 3.3.13.8 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 (в редакції додаткового договору № 3 від 31.12.2014) ТОВ "Танк Транс" зобов'язувалось у строк до 20.01.2015 погасити заборгованість за процентами та/або Кредитами за цим Договором та Договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 на суму не менше ніж 10.000.000,00 грн.; в строк до 02.03.2015 погасити заборгованість за процентами та/або Кредитами за цим Договором та Договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 на суму не менше ніж 20.000.000,00 грн.

Відповідно до наданого ПАТ "Дельта Банк" розрахунку заборгованості ТОВ "Танк Транс" за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 станом на 18.02.2015 заборгованість ТОВ "Танк Транс" перед ПАТ "Дельта Банк" складала, зокрема, 193.864.169,96 грн. заборгованості за Кредитом та 12.173.789,43 грн. заборгованості за процентами. Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять. Крім того відсутні докази наявності спору щодо суми грошових зобов'язань ТОВ "Танк Транс" перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором.

Згідно з банківською випискою ПАТ "Дельта Банк" про рух коштів по рахунку ТОВ "Танк Транс" з 29.05.2014 по 18.12.2015, 02.12.2014 грошові кошти у розмірі 193.864.169,96 грн. було віднесено прострочений кредит за кредитним договором № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 за призначенням.

Відповідно до пп. 3.3.13.7, 3.3.13.8 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 (в редакції додаткового договору № 3) строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав і розмір грошового зобов'язання позичальника перед банком становить 193.864.169,96 грн. заборгованості за кредитом по договору № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, пені та штрафів (якщо такі будуть), 26.04.2014, 17.06.2014 та 12.09.2014 між ПАТ "Дельта Банк" (сторона-1, заставодержатель) та ТОВ "Яблуневий Дар" (сторона-2, заставодавець) було укладено Договори застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S1, №ВКЛ-2005880/11/S2 та №ВКЛ-2005880/11/S3.

29.05.2014 та 12.09.2014 між ТОВ "Яблуневий Дар" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договори про відступлення права вимоги (з відкладальними умовами). Відступлення права вимоги згідно умов цих договорів здійснюється з метою реалізації майнових прав, що є предметом застави згідно Договорів застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S1 та № ВКЛ-2005880/11/S3, які були укладені сторонами в порядку звернення стягнення на предмет застави за вказаними договорами. Натомість ТОВ "Яблуневий Дар" передає ПАТ "Дельта Банк" право вимоги щодо отримання у власність грошових коштів.

Визнання припиненою застави згідно з договором застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S2 від 17.06.2014 р. було предметом розгляду у справі Господарського суду Львівської області № 914/2074/15.

Проте постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2016 рішення Господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду, якими задоволено позовні вимоги про визнання припиненою заставу згідно із договором застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S2 від 17.06.2014, скасовано, а справу направлено на новий розгляд, вказана застава є чинною.

25.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за № 293, відповідно до умов якого заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору застави майнових прав від 25.02.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 293, заставодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кожного з договорів кореспондентського рахунку (договори № 151210-Л1 № 151210-Л2 від 15.12.2010), передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від боржника здійснення платежів на користь заставодавця за контрактами в розмірах та в строки, передбачені контрактами за такими боржниками, та усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами. Вичерпний перелік контрактів та договорів забезпечення наведено у додатку № 1 до цього договору (зокрема, договір кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014). Сторони погоджується, що на момент укладення цього договору договірна вартість предмету застави становить 459.484.167,00 грн.

Заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги в повному обсязі, який визначається заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави, включаючи штрафні санкції за порушення зобов'язань, а також спричинені цим збитки. Всі документально підтверджені витрати заставодержателя, понесені ним у зв'язку зі здійсненням заходів щодо реалізації права застави та погашення зобов'язання, відшкодовуються заставодержателю за рахунок предмета застави або іншого майна заставодавця (пункт 4.1 договору застави майнових прав № 293 від 25.02.2015).

Матеріали справи не містять доказів виконання заставодавцем зобов'язань за договором застави майнових прав, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованим в реєстрі за № 293 від 25.02.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 5 цієї статті.

В той же час листом уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації з 02.03.2015 у АТ "Дельта Банк" № 93/0 від 29.08.2015, за результатами перевірки з виявлення правочинів, що є нікчемними, затвердженими протоколом №56 від 24.09.2015 засідання комісії з перевірки правочинів (інших правочинів) за кредитними операціями, повідомлено ПАТ "Державний ощадний банк України" про нікчемність, зокрема, Договору застави майнових прав від 25.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 293, укладеного з ПАТ "Державний ощадний банк України" відповідно до п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до зазначених пунктів Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1); банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (пункт 5); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 826/24298/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, задоволено адміністративний позов та, зокрема, визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо прийняття рішення про нікчемність договору застави майнових від 25.02.2015, укладеного між АТ "Ощадбанк" та АТ "Дельта Банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 293; визнано протиправним та скасовано наказ/розпорядження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про затвердження виявленої нікчемності правочинів (договорів), зокрема Договорів забезпечення; визнано протиправним та скасовано повідомлення Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 29.09.2015 № 9310 про нікчемність правочину договору застави майнових від 25.02.2015, укладеного між AT "Ощадбанк" та AT "Дельта Банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 293.

Таким чином, позивач вважає, що на підставі договору застави майнових прав від 25.02.2015 № 293 він набув право вимоги до ТОВ "Танк Транс" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014.

04.09.2009 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Інвестком" (клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 26/21746-168, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відкрив ТОВ "Інвестком" поточний рахунок у національній валюті, доларах США та євро № 26004002001746 та зобов'язувався виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з зазначеного рахунку та проводити інші операції за цим рахунком у межах законодавства України.

Пунктом 2.4 зазначеного Договору передбачено, що операції за платіжними дорученнями в іноземній валюті ПАТ "Дельта Банк" виконує в межах строку, погодженого з Клієнтом. Цей строк зазначається Клієнтом у графі "Допоміжні реквізити" платіжного доручення в іноземній валюті. Якщо такий строк зазначений, то Банк виконує платіжні доручення в іноземній валюті в передбачені строки (але не раніше дня валютування), а саме: "Терміновий" - Платіжне доручення виконується Банком поточного робочого дня.

Листом № 01-17/02-2015 від 17.02.2015, який отримано ПАТ "Дельта Банк" 17.02.2015 (про що свідчить відмітка банку), ТОВ "Інвестком" направило ПАТ "Дельта Банк" на виконання платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 17.02.2015 на суму 20.161.485,34 дол. США для перерахування грошових коштів ТОВ "Інвестком" з рахунку № 26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ТОВ "Інвестком" №26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк".

В зазначеному платіжному дорученні вказаний строк виконання переказу - "терміновий", а тому, враховуючи положення підпункту 2.4.1 пункту 2.4 договору банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, вказаний переказ мав бути проведений цього ж поточного робочого дня. Однак вказане платіжне доручення ПАТ "Дельта Банк" виконане не було, хоча з довідки ПАТ "Дельта Банк" від 16.10.2015 № 521 вбачається, що на рахунку № 26004002001746 обліковувались кошти в сумі 21.166.180,57 дол. США, тобто у достатньому для здійснення зазначеного переказу розмірі.

11.02.2015 між ТОВ "Танк Транс" (новий кредитор) та ТОВ "Інвестком" (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, який є чинним. За вказаним договором ТОВ "Інвестком" (первісний кредитор) відступає ТОВ "Танк Транс" (новому кредитору) право вимоги до боржника (ПАТ "Дельта Банк") за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, а новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредиторові ціну відступлення за право вимоги, що відступаються за цим Договором.

За умовами пункту 2.3 вказаного Договору новий кредитор, зокрема, має право вчиняти дії, спрямовані на стягнення заборгованості з боржника, припиняти зобов'язання боржника за правами вимоги шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та/або розпоряджатися Правами вимоги іншим чином.

ТОВ "Танк Транс" надіслано на адресу ПАТ "Дельта Банк" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 18.02.2015, яке було направлено з повідомленням на адресу ПАТ "Дельта Банк" та отримано ним 05.03.2015 за вх. 5458. У повідомленні зазначено, що відступлення права вимоги на суму 13.039.335,34 доларів США набуло чинності 11.02.2015.

Між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 було укладено Договори банківського рахунку № 10 від 11.12.2012 та № 18 від 13.12.2012, які є чинними. Відповідно до вказаних договорів ПАТ "Дельта Банк" відкрило ОСОБА_4 поточний рахунок у доларах США та євро № НОМЕР_1 і зобов'язалось вести комплексне розрахунково-касове обслуговування Рахунку та виконувати за дорученням Клієнта в межах залишку коштів на Рахунку розрахункові, касові та інші операції, які передбачені чинним законодавством України; своєчасно здійснювати розрахункові та інші операції за Рахунком у відповідності до чинного законодавства України та умов цього Договору (п. 3.1.2, 3.1.3 договору).

Пунктом 2.1 зазначеного Договору передбачено, що банк приймає розрахункові документа клієнта протягом усього робочого дня та виконує розрахункові документи у національній валюті протягом операційного часу в той же робочий день, а ті, що надійшли після операційного часу, - на наступний робочий день в операційний час Банку (понеділок - п'ятниця: з 9:00 до 17:00, крім вихідних, святкових і неробочих днів), а у іноземній валюті - протягом двох робочих днів із моменту отримання такого документа, у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України, нормативними актами Національного банку України, цим Договором і Тарифами, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Листом ОСОБА_4 сформував та направив ПАТ "Дельта Банк" на виконання платіжні доручення в іноземній валюті: № 1 від 16.02.2015 на суму 26.355.931,00 доларів США та № 2 від 16.02.2015 на суму 286.246,63 євро для перерахування грошових коштів ОСОБА_4 з рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_2 в ПАТ "Альфа-банк", які були отримані банком 17.02.2015.

Перекази згідно вказаних платіжних доручень мали бути проведені ПАТ "Дельта Банк" протягом 2 днів. Однак вказані платіжні доручення ПАТ "Дельта Банк" виконані не були, хоча на рахунку № НОМЕР_1 було достатньо коштів для здійснення цих переказів. Водночас з виписки по особовому рахунку з 13.12.2012 по 23.12.2015, сформованої ПАТ "Дельта Банк", вбачається, що на вказаному рахунку 11.02.2015 обліковуються кошти в сумі 286.246,63 євро та станом на 18.02.2015 залишок коштів на рахунку становить 393.726,63 євро. З виписки по особовому рахунку з 01.02.2015 по 25.02.2015, сформованої ПАТ "Дельта Банк", вбачається, що на рахунку ОСОБА_4 19.02.2015 обліковуються кошти в сумі 26.355.931,71 доларів США.

11.02.2015 між ТОВ "Танк Транс" (новий кредитор) та ОСОБА_4 (первісний кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги за вищезазначеним Договором банківського рахунку, відповідно до умов якого ОСОБА_4 (первісний кредитор) відступив ТОВ "Танк Транс" (новому кредитору) право вимоги до боржника (ПАТ "Дельта Банк") за договорами банківського рахунку №10 від 11.12.2012 та № 18 від 13.12.2013, а новий кредитор зобов'язався сплатити первісному кредиторові ціну відступлення за право вимоги, що відступаються за цим Договором.

За умовами пункту 2.3 вказаного Договору новий кредитор, зокрема, має право вчиняти дії, спрямовані на стягнення заборгованості з Боржника, припиняти зобов'язання Боржника за Правами вимоги шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та/або розпоряджатися Правами вимоги іншим чином.

ТОВ "Танк Транс" надіслано на адресу ПАТ "Дельта Банк" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язаннях від 18.02.2015, яке було направлено листом з повідомленням на адресу ПАТ "Дельта Банк" та отримано ним 05.03.2015 за вх. 5460. У повідомленні зазначено, що відступлення права вимоги на суму 26.335.931,71 доларів США та 286.246,63 євро набуло чинності 11.02.2015.

Відповідно до ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 910/6098/14, та від 15.04.2015 у справі № 910/6098/14).

Договори банківського рахунка таких умов не містять.

Враховуючи вимогу ПАТ "Дельта Банк" про сплату заборгованості за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 у розмірі 203.461.956,03 грн. (193.864.169,96 грн. заборгованості за кредитом та 9.597.786,07 грн. заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками), відповідно до якої ТОВ "Танк Транс" є боржником банку, а також невиконання ПАТ "Дельта Банк" станом на 18.02.2015 платіжних доручень: № 1 від 17.02.2015 на суму 20.161.485,34 доларів США, № 1 від 16.02.2015 на суму 26.355.931,00 доларів США та № 2 від 16.02.2015 на суму 286.246,63 євро за договорами, право вимоги на загальну суму 39.395.267,05 доларів США та 286.246,63 євро, за якими було набуто ТОВ "Танк Транс" відповідно до договорів про відступлення права вимоги, про що було повідомлено Банк 11.02.2015, ТОВ "Танк Транс" надіслав на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяву від 18.02.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог. Вказана заява отримана банком 05.03.2015 за вх. 5457.

ТОВ "Танк Транс" заявило про припинення зобов'язань в повному обсязі щодо сплати ним на користь ПАТ "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 193.864.169,96 грн. та про припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Танк Транс" заборгованості за Договором № 18 банківського рахунку від 13.12.2012, укладеним між Банком та ОСОБА_4 на суму 286.246,63 євро (що за курсом НБУ станом на 12.02.2015 складає еквівалент 8.128.593,93 грн.), Договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, укладеним між Банком та ТОВ "Інвестком" в частині вимог на суму 7.400.076,71 доларів США (що за курсом НБУ станом на 12.02.2015 складає еквівалент 185.735.576,03 грн.), за якими ТОВ "Танк Транс" набуло право вимоги внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Доказів того, що ПАТ "Дельта Банк" висував ТОВ "Танк Транс" будь-які заперечення з приводу припинення зобов'язання за договором № ВКЛ-2005880/1 від 29.05.2014 шляхом зарахування зустрічних вимог, судам надано не було.

Враховуючи надану відповідачем-2 суду першої інстанції довідку про стан заборгованості відповідача-2, відповідно до якої станом на момент надсилання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість відповідача за кредитом складала 193.864.169,96 грн. та з огляду на те, що відповідно до вказаної заяви відповідач-2 заявив саме про припинення зобов'язань щодо сплати на користь відповідача-1 суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 193.864.169,96 грн., колегія суддів відхиляє доводи про те, що судом першої інстанції не досліджувалися обставини щодо збільшення суми відсотків, штрафу та пені, оскільки вказані суми не були предметом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та, відповідно, вказане не виключає однорідність вказаних вимог.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким в останньому з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

ПАТ "Дельта Банк" в касаційній скарзі посилалось на те, що ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4, які є сторонами правочинів про відступлення права вимоги, своїми діями не визнають чинність вказаних правочинів, оскільки подали до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" кредиторські вимоги, однак вказані доводи є безпідставними та не підтверджується матеріалами справи з огляду на таке.

По-перше, вказані доводи заперечуються представниками ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4, а по-друге, кредиторські вимоги та заяви про визнання грошових вимог кредитора не містять посилань на суму кредиторських вимог, які ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4 просять визнати ліквідаційною комісією, а містять посилання на підстави (договори), з яких виникають їх вимоги як кредиторів, та наявні залишки на рахунках.

Крім того за договорами про відступлення права вимоги відповідач-2 набув саме право вимагати від боржників виплати залишку по рахунках, відкритих за договорами банківського рахунку, у розмірі, визначеному відповідно до вказаних договорів про відступлення, а отже відповідач-2 за вказаними договорами отримав лише частину вимог, а відтак ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4 залишилися власниками решти грошових коштів, що перебували на їх рахунках.

Вказане підтверджується також заявою ТОВ "Інвестком" про визнання грошових вимог кредитора (поточний рахунок), надісланою уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" за вих. № 03-27/10-2015 від 27.10.2015.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (чинній на момент виникнення правовідносин) протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (чинній на момент виникнення правовідносин) уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Тобто саме на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладається обов'язок з'ясування розміру дійсних вимог кредиторів та їх акцепт. Як встановлено судами, ПАТ "Дельта Банк" було повідомлене про відступлення права вимоги за договорами банківських рахунків та про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому акцепт уповноваженою особою фонду кредиторських вимог ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4 у повному обсязі залишку коштів на рахунках, тобто включаючи грошові кошти, відступлені ТОВ "Танк Транс", не є підставою для визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як зазначалось вище, ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4 направили ПАТ "Дельта Банк" (до введення тимчасової адміністрації) платіжні доручення, відповідно до яких перерахування коштів мало бути здійснене з рахунків у ПАТ "Дельта Банк" на їх же рахунки, але в іншому банку, тобто заявили вимоги про зняття своїх грошових коштів з рахунків, відкритих у ПАТ "Дельта Банк", які всупереч вимогам чинного законодавства України та умовам договорів банківського рахунку банком у встановлений строк виконані не були.

Таким невиконанням було порушене майнове право клієнтів на вільне володіння та розпорядження належним останнім майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, в т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які існують у формі записів на поточному рахунку ТОВ "Інвестком" № 26004002001746 та поточному рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_1, відкритих у ПАТ "Дельта Банк".

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до пункту 22.7 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Матеріали справи не містять доказів відмови ПАТ "Дельта Банк" у прийнятті до виконання платіжних доручень в іноземній валюті доручення № 1 від 16.02.2015, № 2 від 16.02.2015 та № 1 від 17.02.2015 та повернення їх клієнтам без виконання з встановлених законом підстав, а також наявності достатніх підстав для їх невиконання.

Виходячи з положень статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відтак, колегія суддів вважає вірними висновки судів про те, що ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4, враховуючи вищевказані положення законодавства та положення статті 509 ЦК України, є кредиторами ПАТ "Дельта Банк" за договорами банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, № 10 від 11.12.2012 та № 18 від 13.12.2012, а тому вимоги про перерахування коштів, які знаходяться на рахунку ТОВ "Інвестком" та рахунку ОСОБА_4 у ПАТ "Дельта Банк", є саме вимогами кредитора.

За вказаним зобов'язанням ПАТ "Дельта Банк" виступає боржником, а строк виконання цих зобов'язань, враховуючи положення підпункту 2.4.1 пункту 2.4 договору банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, є таким що настав 17.12.2015, а за договорами № 10 від 11.12.2012 та № 18 від 13.12.2012, є таким що настав протягом 2 днів з моменту отримання платіжного документа.

Як встановлено судами вище, ТОВ "Танк Транс" набуло у ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4 права вимоги за вказаними договорами банківського рахунку на підставі договорів відступлення прав вимоги від 11.02.2015. Правомірність останніх, враховуючи положення статті 204 ЦК України, ні позивачем, ні відповідачем-1 у встановленому законом порядку не спростована (не доведена їх нікчемність або недійсність у судовому порядку).

Судами також встановлено, що станом на 18.02.2015 на рахунку ТОВ "Інвестком" №26004002001746, відкритому у ПАТ "Дельта Банк", були наявні кошти у сумі 21.166.180,57 доларів США. Станом на 18.02.2015 на рахунку ОСОБА_4 НОМЕР_1, відкритому у ПАТ "Дельта Банк", були наявні кошти у розмірі 393.726,63 євро та кошти у розмірі 26.355.931,71 доларів США.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).

З огляду на наведені положення цивільного законодавства та умови договорів про відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11.02.2015 на підставі вказаного договору ТОВ "Танк Транс" отримало право вимагати від ПАТ "Дельта Банк" виплати залишку на рахунку, відкритому за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009 та договорами банківського рахунку № 10 від 11.12.2012 і № 18 від 13.12.2012, в межах відступлених прав вимоги.

Відповідно до оспорюваної заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 припиняються зобов'язання щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь ПАТ "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у сумі 193.864.169,96 грн. та зобов'язання щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Танк Транс" заборгованості на загальну суму 286.246,63 євро, що за курсом НБУ станом на 12.02.2015 становить 8.128.593,93 грн. за договором банківського рахунку № 18 від 13.12.2012, укладеним ОСОБА_4, та заборгованості на загальну суму 7.400.076,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.02.2015 складає еквівалент 185.735.576,03 грн. за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Інвестком", внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 ЦК України та частиною 3 статі 203 ГК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, а тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення пункту 1 частини 1 статті 211 ЦК України) у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

Відхиляючи доводи касаційних скарг щодо неправомірності спірного правочину, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанції та виходить з такого.

Щодо посилань ПАТ "Дельта Банк" на ненадання банку документів, які підтверджують перехід права вимоги, у зв'язку із чим відсутні зустрічні вимоги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договори банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, № 10 від 11.12.2012 та № 18 від 13.12.2012, за якими були відступлені права вимоги ТОВ "Танк Транс", не містять умов про обов'язкову згоду ПАТ "Дельта Банк" (боржника за даним договором) на відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку, а положеннями договорів відступлення прав вимоги за договорами банківських рахунків від 11.02.2015 передбачено обов'язок ТОВ "Танк Транс" та ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4 повідомити ПАТ "Дельта Банк" про відступлення прав вимоги.

За змістом положень ч. 2 ст. 516 та ст. 517 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі чи доказів переходу до нового кредитора прав вимоги, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Таким чином, ненадання доказів переходу прав вимоги за зобов'язанням не звільняє боржника (у даному випадку ПАТ "Дельта Банк") від обов'язку виконання взятих на себе зобов'язань за договором взагалі і не переносить строки такого виконання, а лише дає можливість виконати зобов'язання на користь первісного кредитора та посилатися на прострочення кредитора (стаття 613 ЦК України), за час якого не сплачувати проценти.

Крім того за приписами ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Разом з тим, матеріали справи не містять заперечень ПАТ "Дельта Банк" проти вимог нового кредитора, які він мав проти первісного кредитора.

Відповідно до вимог статті 601 ЦК України та частини 3 статі 203 ГК України зарахування здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником); 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Зобов'язання ТОВ "Танк Транс" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 та зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" за договорами банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, № 10 від 11.12.2012 та № 18 від 13.12.2012 є грошовими, тобто однорідними.

При цьому характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній або іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Вираження грошового зобов'язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що є виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої країни, за висновками суду, не змінюють самої суті грошового зобов'язання.

Таким чином, на юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов'язання, чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов'язання.

З огляду на зазначене, посилання у касаційних скаргах як на підставу для визнання правочину недійсним на визначений у заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 курс валюти, а також доводи відповідача-1 про те, що грошові зобов'язання, виражені у різних іноземних валютах, не свідчать про неоднорідність зобов'язань, які заявлені ТОВ "Танк Транс" до зарахування.

Про можливість проведення зарахування у різних валютах зазначено також у листі Національного банку України від 06.10.1998 № 12-111/1220, в якому вказано, що за наявності зустрічних вимог та зобов'язань у різних валютах проводки здійснюються за курсом на день здійснення проводки.

Також п. 3.2.6.2 Договору кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 передбачена можливість конвертації валюти для погашення зобов'язань за кредитним договором у разі її неспівпадіння з валютою фактичної заборгованості. У вказаному пункті договору передбачено порядок здійснення конвертації та порядок визначення курсу обміну валютних коштів.

Отже у сторін відсутні підстави посилатись на неоднорідність грошових вимог у зв'язку з неспівпадінням валюти грошових зобов'язань, а доводи касаційних скарг у цій частині є безпідставними.

Фактично заперечення щодо визначення курсу валюти у заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015 має місце щодо визначення самого розміру зобов'язання, що підлягає зарахуванню.

У разі наявності заперечень щодо курсу валюти, який визначений у заяві про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015, відповідач-1 не був позбавлений права оспорити правомірність зарахування зустрічних зобов'язань, визначених у заяві від 18.02.2015, та розмір самої заборгованості. Однак в матеріалах справи відсутні докази оспорювання та не визнання саме ПАТ "Дельта Банк" у судовому порядку заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015.

Посилання ПАТ "Дельта Банк" на те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо курсу валюти, за яким має конвертуватись валютне зобов'язання до гривні, не свідчать про спростування у визначеному законодавством порядку правомірності заяви про припинення зобов'язання.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що саме по собі заперечення позивача та відповідача-1 щодо визначеного у заяві курсу валюти не створює наслідків недійсності одностороннього правочину, оскільки є спором щодо визнання обсягу (повністю чи частково) зобов'язання, що підлягає припиненню шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на що доводи касаційної скарги відповідача-1 у цій частині є безпідставними.

Згідно з пунктом 2.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004) банки приймають до виконання лише розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів. Розрахункові документи, оформлені своїми клієнтами, банк приймає протягом часу, визначеного в договорах банківського рахунку цих клієнтів.

Як правильно зазначено судами, укладення договорів про відступлення права вимоги за договором банківського рахунку свідчить про передання ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4 своїх прав ТОВ "Танк Транс" вимагати виплати частини грошових коштів, які наявні на рахунках, відкритих за договорами банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, № 10 від 11.12.2012 та № 18 від 13.12.2012, та прийняття цих прав ТОВ "Танк Транс", а не зміну володільця рахунку, тобто особи, яка може подати на виконання відповідні розрахункові документи.

При цьому на час відступлення ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4 права вимоги ТОВ "Танк Транс" за договорами банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, № 10 від 11.12.2012 та № 18 від 13.12.2012 на рахунках, відкритих за вказаними договорами, були наявні грошові кошти у достатньому розмірі.

У зв'язку з наведеним вище, ТОВ "Інвестком" та ОСОБА_4 мали право розпоряджатись такими коштами, в тому числі відступити право вимоги ТОВ "Танк Транс".

Норми чинного законодавства не ставлять дійсність відступлення первісним кредитором прав вимоги за зобов'язанням новому кредиторові в залежність від визнання чи не визнання такого відступлення боржником. Договори відступлення права вимоги за договорами банківських рахунків від 11.02.2015 сторонами не оспорювались, за законом не відносяться до нікчемних, а також не визнані у судовому порядку недійсними, та є чинними. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини, суди дійшли підставного висновку, що вимоги сторін є зустрічними та однорідними, строк виконання яких настав.

Посилання ПАТ "Дельта Банк" на положення частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є безпідставним, оскільки спірне зарахування відбулося до введення у ПАТ "Дельта Банк" тимчасової адміністрації, а тому обмеження, встановлені даною нормою, на спірний правочин не поширюються.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивач не довів та не надав суду належних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення спірного одностороннього правочину (заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015) не були додержані вимоги, які встановлені статтею 203 ЦК України, і що були порушені вимоги статті 601 ЦК України та частини 3 статті 203 ГК України, а тому не довів наявності підстав, у силу яких даний правочин має бути визнаний недійсним.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Договір застави є одним із способів забезпечення виконання зобов'язання. За його змістом відповідно до ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. І саме його право, у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним. Тому саме заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорення дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 922/5223/14.

Таке право заставодержателя визначено і у абз. 3 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про заставу".

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про заставу" при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний: виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; не здійснювати уступки заставленого права; не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб; надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

Оскільки спірні зобов'язання ТОВ "Танк Транс" перед ПАТ "Дельта Банк" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 припинилися внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 18.02.2015, тобто, ще до переходу до позивача права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014, то посилання позивача в якості обґрунтування позовних вимог на договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за № 293 від 25.02.2015, є безпідставними.

Також слід зазначити, що згідно зі ст. 52 Закону України "Про заставу" якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.

При одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави.

Крім того, в п. 2.5 Договору застави майнових прав, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., зареєстрованого в реєстрі за № 293 від 25.02.2015, міститься застереження про відмову від застави. Тобто самим договором передбачені способи та порядок захисту майнових прав заставодержателя у разі виникнення труднощів або неможливості задоволення вимог заставодержателя з вартості предмета застави.

Також позивач не надав судам доказів того, що він звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів з кредиторською вимогою та заявою про визнання грошових вимог кредитора та що його вимоги включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк".

Крім того колегія суддів відзначає таке.

Як зазначалось вище, позивач, обґрунтовуючи своє порушене право, за захистом якого він звернувся до суду, вказує на укладення ним договорів з Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" № 151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010, № 151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010 та Застави майнових прав від 25.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 293.

Постановою Національного Банку від 16.08.2006 № 320 "Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті" визначено, що кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку, філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів.

Відповідно до п. 1.1 Договорів № 151210-Л1, № 151210-Л2 з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України сторони встановлюють кореспондентські відносини. Для проведення розрахунків відповідач-1 відкриває позивачу мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" у валютах/українських гривнях та виконує за дорученням і за кошти позивача розрахунки на підставі цього договору і здійснює його обслуговування.

Позивачем не надано доказів неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" своїх зобов'язань за Договорами № 151210-Л1, №151210-Л2 та існування дійсної заборгованості відповідача-1 перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України".

Законом України "Про заставу" передбачено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога, що не суперечить законодавству України. При цьому застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Оскільки вказаний Договір застави (п. 1.1) укладений з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кожного з Договорів кореспондентського рахунку, а позивачем не доведено неналежного виконання зобов'язань за Договорами № 151210-Л1, № 151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15.12.2010 та не зазначено, яка саме дійсна вимога існує у позивача до відповідача-1, то в силу ст. 1 ГПК України звернення позивача з позовом у цій справі є передчасним.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржників, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/29456/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков судді О.А. Кролевець О.В. Попікова